“Наскільки цей хлопець схожий на принца? Чи вважає він, що він тут, щоб врятувати мене, оскільки я навіть не можу знайти пару?”

Джуньон стримала зітхання і спробувала похитати головою, але не змогла. Погляд Сонгуна на неї був не таким, як зазвичай.

Як завжди, хлопець посміхався, але його карі очі були спокійними й позбавленими будь-яких веселощів. Дивлячись, як вона вагається, намагаючись відповісти, Сонгун повільно промовив: — Є хтось, з ким ти хочеш бути в парі?

Важко було сказати, чи це так.

Особливо коли Сонгун стояв там, ніби чекаючи, поки вона згадає про Бомджина.

“Можливо, він все-таки не так вже й відрізняється від неї.”

Джуньон зосередилася, дивлячись на хлопця. А коли вже збиралася щось сказати, її перервав несподіваний голос.

— Будеш моєю партнеркою, Юн Джуньон.

Цього разу Джуньон повернулася, нахмурившись, не вагаючись ні на мить. Хьосу підійшла, схрестивши руки, і стояла зверхньо дивлячись на неї. Солодкий аромат її парфумів миттєво розповсюдився, коли вона наблизилася.

Ще одна гора, яку треба підкорити. Джуньон цокнула язиком і зітхнула.

— Ти не думаєш, що ми не зможемо нормально працювати разом?

— Що? Ти ігноруєш мою доброту? Я дуже хочу тобі щось сказати. Інакше, боюсь, з моїх вуст можуть злетіти деякі слова.

“Це вона про його маму?”

Очі Хьосу зловтішно блищали, таким поглядом, який міг бути лише у людини, яка вбиває мурах для розваги, просто щоб потішити себе.

Жоден з варіантів не здавався привабливим, але якщо б їй довелося вибирати, то вона вибрала б Хьосу. Схоже, настав час якось зупинити її балакучість.

Джуньон знизала плечима.

— Гаразд. Якщо це тебе так потішить.

Хьосу презирливо пирхнула й відвернулася, але не забула поглянути на Сонгуна, що стояв поруч.

Якби вона зробила це не тільки для того, щоб переконатися, що Джуньон не буде в парі з Сонгуном, це було б майже мило. Похитавши головою, Джуньон встала, прямуючи до вбиральні, але хлопець заблокував їй шлях.

— Можеш відійти?