Джуньон здригнулася, побачивши трьох хлопців, які повільно вийшли з-за стіни. Один з них, тримаючи в одній руці пачку сигарет, а в іншій — пошарпаний журнал, нахилився й привітався з нею, надмірно вклонившись.

— О, дивіться, хто це. Найкрасивіша дівчина в школі. Привіт.

Розбишаки з третього класу.

Джуньон, яка зазвичай не звертала особливої уваги на інших учнів, все ж могла впізнати їхні обличчя. Вони були відомі тим, що спричиняли незліченні дрібні інциденти, і чула, що через них заступник директора щонайменше десять разів ледь не зомлів від невдоволення.

— Що сталося? Ще не закінчила? Хочеш, щоб ми тебе підтримали? Я на твоєму боці, красуне.

Джуньон швидко відмахнулася від руки, яку недбало поклали їй на плече, і зробила крок назад, примруживши очі. Зарозумілий хлопець із зачіскою, схожою на пташине пір'я, посміхнувся так, що здавалося майже образливим.

— Незалежно від того, наскільки моє обличчя схоже на потерте тофу, не дивись на мене, як на якусь комаху. Це ображає мої почуття.

— Ти, маленька негідниця, чому ти так говориш?

Сміючись між собою, вони повільно наближалися. Тіло Джуньон напружилося від нервування, її м'язи стиснулися, хоча вона знала, що тут, у школі, вони нічого не можуть зробити. Ще кілька хвилин тому Хьосу кричала на неї ззаду, тримаючись за її одяг.

Коли вона оцінювала відстань між собою і трійцею, то раптом почула, як двері з клацанням відчинилися. Джуньон різко повернула голову, ледь не вигукнувши ім'я того, хто прийшов. Побачивши цю людину, вона відчула полегшення, навіть більше, ніж тоді, коли вони зустрілися в будинку. З її вуст зірвалося полегшене зітхання.

Погляд Бомджина перейшов від Джуньон до чотирьох інших студентів, повільно оцінюючи їх. Вітер розвівав його волосся, і стали видні його гостро вигнуті брови.

Побачивши зміну в його виразі обличчя, хлопець з волоссям, схожим на пташине пір'я, поглянув на свого друга, який поплескав його по спині.

— Що таке?

— Це Бомджин.

— Ах, він...

Хлопці не закінчили речення, але їх переляк дав зрозуміти, що вони згадали злісні чутки про Бомджина. Проте третьокласник підняв підборіддя та з несподіваною сміливістю вигукнув:

— Чого витріщився, пацан? Вперше бачиш старшокласників?

Він був меншим за Бомджина, як за зростом, так і за статурою. Схоже, він вирішив, що той, хто молодше нього не становить загрози, оскільки напруга в очах Бомджина трохи зменшилася. Джуньон, стримуючи посмішку, наблизилась до нього.

— О, Хьосу.

Почувши тихий голос Бомджина, обидві підвели голови. Хьосу здивовано відскочила назад.